Прости нас, пам'яте прости

28.11.2019 13:22

"Згадайте нас - бо ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно."

                                                                                              

      Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Пам’ять людей про голодомор тривалий час каралась смертю. Важко було мовчати, але мовчали. Людську пам’ять було взято під конвой. На роки, на десятиліття... Страшне приневолене мовчання... Довго чекали, але дочекались, коли ожила, прокинулась людська пам’ять, вирвалась із глибин років і заговорили вуста тисяч, мільйонів свідків трагедії, віддаленої від нас десятиліттями.   Тому, однією з таких сторінок книги, був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених.
    Традиційно, в четверту суботу листопада, в Україні відзначають пам’ятний день жертв Голодомору 1932-1933 років.
        На виконання указу Президента України  «Про заходи у зв'язку з  роковинами Голодомору 1932 - 1933 років в Україні» та з метою гідного вшанування пам'яті жертв голодоморів в Україні, патріотичного виховання підростаючого покоління  в  Лісівщинській СЗШ І-ІІІ ступенів імені О.Дубінчука  було проведено виставку стіннівок, оформлено виставку тематичної літератури  «Забуттю не підлягає». Ще зранку, 22.11.2019 року,  відбулось  вшанування пам'яті безневинно померлих українців у 1932-1933 роках біля пам’ятника  Жертвам Голодомору в с.Ковалі. Звертаючись до учнів школи, директор  Власюк Таїса Василівна  закликала всіх зберегти пам'ять про трагічні сторінки історії нашої держави для майбутніх поколінь та  замислитися про той непереборний жах, який охоплює людину в момент, коли дитина просить у матері їсти, а навіть малесенького шматочка хліба немає, про нестерпний біль від втрати рідних... Класними керівниками та вчителем історії було проведено  тематичні виховні години, на яких було проінформовано здобувачів освіти, що у ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу, здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом СРСР. Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, "розкуркулення" селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Терор голодом, що діяв в Україні протягом 22 місяців, - це свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду, стратегія і тактика якої виконувалася, починаючи з 1928 року. Ця карально-репресивна акція була спрямована на упокорення українського селянства, знищення самостійних селянських господарств - соціально-економічних підвалин української нації.  «Голодомор – Великий голод 1932-1933 років в Україні – забрав життя від 7до10 мільйонів ні в чому не  винних  людей  та став  національною  трагедією  для  українського народу». І нагадувати про це – ніколи  не зайве.