Історія школи крізь віки
В 1893 році у Великодню неділю на площі біля церкви зібрався схід жителів села Лісівщина, організований селянами. На сході вирішили розпочати підготовку та в наступному році спорудити в селі школу та відбудувати спалену церкву.
Під школу ніхто не хотів віддавати своєї землі. Зрештою громада постановила засипати сільське глинище. Протягом весни – літа 1894 року 4-класне приміщення школи було збудоване. Його покрили соломою. Перше дерево на шкільному подвір’ї посадив Корній Микитович Гарбарчук. Це дерево збереглося донині.
В різні роки тут навчалось від однієї до трьох класних груп. Першим директором був Горобець із Чуднівської волості. Першими учнями стали: вже згаданий Корній Гарбарчук, Мусій Смолянюк, Тихін Ющенко, Гнат Смолянюк та одна дівчинка – Марія Головійчук. Шкільний музей зберігає фотографії перших вчителів Сави Аврамовича Паламарчука та Євгенії Антонівни Калько.
Щосуботи священник проводив у школі навчання, а в неділю вчитель вів дітей до церкви. Учні вивчали арифметику, письмо, природознавство, історію, старослов’янську мову. Випускники третьої групи (класу) складали іспити. Ця освіта вважалася досить високою, адже з нею вчителювали, ставали землемірами.
В 1934 році розпочали, а через два роки закінчили будівництво 7-річної школи (нині центральний корпус). На сесії сільської Ради прийняли рішення розібрати церкву, яка була відбудована після великої пожежі 1904 року (згоріло 70 хат!) для потреб школи. Приміщення першої школи використовувалось як житловий будинок для вчителів. Згодом його розібрали, а з матеріалу склали їдальню(нині майстерня).
В 1956 році школа стала середньою, де директором був Малий Сергій Йосипович.
Найдовше очолював педагогічний колектив з 1958 по 1979 рік - Блоцький Василь Якович. За цей час школа була капітально відремонтована: замінено стіни першого поверху та добудовано чотири класи. З 1972 року по 1976 рік побудовано спортивний зал, чотири класних кімнати, клас механізації, стрілецький тир.
В 1979 році школу прийняв Дячук Анатолій Михайлович, який керував педколективом до 1994 року. За цей період школа набула нового вигляду – створено історико-краєзнавчий музей, роботою якого керував Блоцький Василь Якович. Побудовано два будинки для вчителів. В 1994 році було здано в експлуатацію нову шкільну їдальню на 100 місць. Школа була відомою своїми вчителями: Лопатюком Іваном Іллічем та Вайнером Євгенієм Абрамовичем, які працювали над новими педагогічними ідеями.
З вересня 1994 року по вересень 1998 рік директором школи працював Хоменко Михайло Васильович. В 1997 році було проведено ліцензування професійного навчання (тракторна справа).
З 1998 року по 2008 рік колектив очолював Іваненко Олександр Степанович, який дбав про поповнення навчально-матеріальної бази – облаштовано новий комп’ютерний клас, придбано перший в районі шкільний автобус, переоблаштовано класну кімнату під актову залу.
У 2009 році школа перейшла під чуйне керівництво першої жінки-директора Власюк Таїси Василівни. За досить короткий час оновлено і осучаснено навчальний заклад: продовжено ліцензування професійної освіти, проведено заміну 80% віконних блоків, проведено ремонт системи опалення, придбано 2 нових шкільних автобуси, побудовано гараж, переоблаштовано шкільний краєзнавчий музей, замінено покрівлю в ІІ корпусі, облаштовано внутрішні туалети, розпочато капітальний ремонт спортивного залу, проведено заміну опалювального котла. Естетично прибрані навчальні кабінети постійно наповнені дитячим сміхом та вчительською мудрістю.